Досто́ту нар. Точь въ точь. Вона дивилась на жовте й підсиняне батьківське лице…. і злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде її чоловік. Левиц. Пов. 279.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 431.