Достача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доста́чити, чу, чиш, гл.

1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у.

2) Быть достаточнымъ доставать. Не достача на сорочку.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 431.