Доста́ча, чі, ж.

1) Часть, слѣдуемая мельнику за помолъ?

2) Изобиліе.

3) Необходимый для работы матеріалъ. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 431.