Доскона́лий, а, е.

1) Совершенный.

2) Настоящій, дѣйствительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 429.