Доро́га, ги, ж.

1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. ІІІ. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить?

2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81.

3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. Вас. 180.

4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. МУЕ. ІІІ. 20; б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Шух. I. 258. Ум. Дорі(о́)жка, дорі(о́)женька, дорі(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. ІІІ. 240.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 426.