Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл.

1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014.

2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня, доробив. Мнж. 127.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 426.