Доправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. допра́вити, влю, виш, гл.

1) Дослуживать, дослужить церковную службу. Піп доправив службу.

2) Допра́вити довг. Взыскать долгъ.

3) Доводить, довести. Одведи отцих людей та гляди мені, прямо доправ до красної дівиці — ясної зірниці. Мнж. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 424.