Допива́ти, ва́ю, єш, сов. в. допи́ти, п’ю́, п’є́ш, гл.

1) Допивать, допить. Не допивай, не доливай, — не будеш п’яний. Ном. № 11449. Чом ви…. пива не допиваєте? ЗОЮР. І. 224.

2) Пить сколько хочется. Сестро ж моя, сестро, перепеличенько, чого ізмарніло білеє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипляла? Чуб. V. 928. Сама не ззість і не доп’є, — його нагодує. Шевч. 105.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 422.