Допевня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. допе́внитися, нюся, нишся, гл.
1) Удостовѣряться.
2) Домогаться, добиваться, добиться, требовать. Грин. І. 293. Г. Барв. 368. На два золоті і більше не допевняйся. Н. Вол. у. Допевняйся, плати. Н. Вол. у. Іди допевняйся, нехай тобі віддасть. Н. Вол. у.
3) Добиваться, добиться, достигать, осуществлять. І рече Господь: ось один народ і одна в його мова; оце почали вони свою роботу і ніщо їм не перебиває допевнитись усього, що задумали. Св. П. 1 кн. Мус. XI. 6.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 422.