Дооко́ла нар. Вокругъ. У сине море сонце ясне тоне і своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 421.