Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Домотать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 419.