Домува́ти, му́ю, єш, гл.

1) Быть, находиться дома. Наша пані домує, вечеряти готує. Чуб. ІІІ. 235.

2) Домосѣдничать, сидѣть дома. Годі вам, панове-молодці, домувати! ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти. Макс. (1819), 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 420.