Домовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. домо́вити, влю, виш, гл.

1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56.

2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять.

3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 419.