Доложи́ти, жу́, жиш, гл.

1) = Докласти. Рук добре доложить. Ном. № 9959.

2) Доложить. Щоб туди люде не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили. Бал. 68.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 417.