Дозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. дозріти (дізріти), рю́, ри́ш, гл.

1) = Доглядати, доглянути. Вх. Лем. 410. Не будеш діток моїх дозирати. Мет. 351. Треба пильно тих лукавих ходів дозирати. К. Досв. 201.

2) Видѣть, увидѣть. Вх. Уг. 236.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 411.