Доду́мувати, мую, єш, сов. в. доду́мати, маю, єш, гл.

1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. І. 158

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 410.