Дога́яти, га́ю, єш, гл. — кого. Задержать до извѣстнаго времени. До вечора мене догаяв і таки не віддав грошей. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 406.