Дові́льний, а, е.

1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. Н. Вол. у.

2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк.

3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у.

4) Произвольный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 403.