До́вжи́ти, жу, жиш, гл.

1) Длить, удлинять. Старе, старе, що само й з міста не зведеться, а ще йому Бог віку довжить. Черном.

2) До́вжити. Проходить ра́лом по нивѣ въ длину ея. Нѣжин. у. Н. Вол. у. Чуб. VII. 400.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 403.