Довба́ти, ба́ю, єш, гл.

1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097.

2) Ковырять. Довбати в носі.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 401.