Дова́дити, важу, диш, гл.

1) Досадить. До того мені доводив, що вже й вадити більш ні в чім. Зміев. у.

2) Пріучить. Доводив хлопця до горілки. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 400.