До́брість, рости, ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. II. 1. Я по добрості даю тобі. Н. Вол. у. Ма́ти до́брість. Быть добрымъ. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. Мет. 439. У до́брості жи́ти з ким. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ. Мировий у добрості живе з паном. Н. Вол. у. По до́брости. Добромъ. Почала його по добрости просить. Грин. II. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 398.