Добро́дійка, ки, ж.

1) Благодѣтельнница.

2) Сударыня. "Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. ЗОЮР. І. 304.

3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси.

4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко. Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 399.