Дері́й, рія́, м.

1) = Дерун. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. Харьк.

2) Напильникъ. Черном.

3) Тотъ, который деретъ овечью шерсть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 371.