Де́ртися, деру́ся, ре́шся, гл.

1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. Ном. № 9225.

2) Карабкаться. Дереться на стіну. Васильк. у. Дратися на гору. Мет. 167.

3) О кошкѣ: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер. Грин. І. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 372.