Дерну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ дерти.

1) Рвануть.

2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126.

3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!… Рудч. Ск. І. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 371.