Деренча́ти, чу́, чи́ш, гл.

1) Дребезжать. Г. Барв. 26.

2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 369.