Дереви́на, ни, ж.

1) Отдѣльное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив’язати ще кобилу до дерева!… Вже б таки деревини з корінням не вирвало. К. Оп. 81. Неродюча деревина. О. 1861. XI. Св. 66. Ум. Дереви́нка, дереви́ночка. Поїдь та й поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку. Рудч. Ск. II. 38.

2) соб. Деревья. Чи не треба б і там потроху деревину садити? О. 1862. ІІІ. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 368.