Депута́т, та, м.

1) Депутатъ. Од цариці знов приказ: прислати до столиці депутатів. О. 1862. V. 102.

2) Собственникъ полонини. Шух. І. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 368.