Двіре́ць, рця́, м.

1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173.

2) Дворецъ.

3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 362.