Дави́ти, влю́, виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл.

1) Давить.

2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95.

3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215.

4) Душить, давить.

5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. К. Досв. 112.

6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 355.