Гучо́к, чка́, м.

1) Загонщикъ при облавѣ. Левч. 135.

2) Игрушка: волчокъ.

3) Особаго рода игрушка изъ кости.

4) = Гупало 2. Вх. Пч. II 8.

5) Насѣк. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3. знач. и слѣд.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 344.