Гуся́тник, ка, м.

1) Пастухъ гусей. Желех; Вх. Зн. 12.

2) = Гусник. Св. Л. 27.

3) = Гусятниця. Кіев.

4) Раст.: a) Gagea pusilla Schult. ЗЮЗО. І. 123; б) Potentilla Anserina L. ЗЮЗО. І. 132; в) Желтый птицемлечникъ, гусиный лукъ, Gagea lutea. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 343.