Гуртови́й, а́, е́.

1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з’їжа. Ном. № 10733.

2) Оптовый. Гуртовий продаж.

3) Незаконнорожденный (въ насмѣшку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 341.