Гуркотли́вий, а, е.

1) Производящій стукъ, грохоть, грохочущій.

2) Воркущій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 341.