Гуме́нце, ця, с.

1) Ум. отъ гумно. Чуб. III. 251.

2) Тонзура у католическаго духовенства.

3) — попо́ве. Раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. І. 138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 340.