Гуля́тися, ля́юся, єшся, гл.

1) Играть чѣмъ. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив’яжеш для дитини? К. Іов. 92.

2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. отъ гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275.

3) = Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. І. 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 339.