Про УКРЛІТ.ORG

гуляти

Гуля́ти, ля́ю, єш, гл.

1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Дума. Вітер віє повіває, по полю гуляє. Шевч. 8. А думка край світа по хмарі гуля. Шевч. 9. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. Шевч.

2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п’є та гуляє. Рудч. Ск. І. 65. Гуляй, дитино, поки твоя година. Ном. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Шевч. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую.

3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п’є, так нужу б’є, а все не гуляє. Ном. № 769. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Рудч. Ск. І. 178. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Ном. № 11390. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. Шевч.

4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. Рудч. Ск. І. 82. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Черниг. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). Ном. № 11876.

5) Играть (въ различныя игры). Вони… гуляють у карти. Рудч. Ск. І. 107. Гуляють у тісної баби. Рудч. Ск. І. 199.

6) Танцовать. О. 1862. IV. 25. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. Грин. II. 82.

7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє. Полт.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 339.

вгору