Гультіпа́ка, ки, м.

1) Голь, бѣднякъ, оборвышъ (вслѣдствіе разгула). Ви не які небудь бурлаки, гультіпаки, а січовика. Стор. II. 277.

2) Повѣса, кутила, гуляка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 338.