Гріши́ти, шу́, ши́ш, гл.

1) Грѣшить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291.

2) Гріши́ти на ко́го. Подозрѣвать кого, взводить напраслину, грѣшить. Не гріши на Бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 328.