Грімки́й, а́, е́.

1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. І. 136.

2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у.

3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 327.