Гряни́ця, ці, ж. Граница. ЗОЮР. І. 106. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9764. Турецькі гряниці. Мет. 473. Пішли хлопці за гряницю, що ми їх кохали. Чуб. V. 308. Ум. Гряни́чка, гряни́ченька. А по той бік гряниченьки француз наступає. Чуб. V. 1196.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 334.