Грудува́тий, а, е.

1) Въ комкахъ находящійся, комковатый. Грудувата рілля. Канев. у. На гречків’ї жито посіяв, а на ріллі ні. бо грудувата й дощу нема. Волч. у.

2) О дорогѣ: кочковатый, колоткій. Грудувата дорога, а проте їхать нічого (т. е. сносно).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 332.