Гри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл.

1) Кусаться, грызться. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. Ном. № 9449.

2) Ссориться, браниться. Чоловіче — голубчику, не буду до віку з тобою гризтись. Рудч. Ск. II. 133.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 326.