Гри́ва, ви, ж.

1) Грива. Стоїть кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 104.

2) Переносно: большіе волосы. Ухопив за чесну гриву. Ном. № 3992.

3) Кучка травы; не захваченная при косьбѣ косою. Ном. № 10185.

4) = Гривка 2. Им. 179. Ум. Гри́вка, гри́вонька, гри́вочка. Грин. ІІІ. 677, 518.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 325.