Гриб, ба́, м.

1) Грибъ. Ні риба, ні м’ясо, а щось наче гриб. Ном. 7615. Щасливому по гриби ходити. Ном.

2) Бѣлый грибъ. Лохв. у. Ум. Грибо́к, грибо́чок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 325.