Гребі́нка, ки, ж.

1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. І. 114. Чуб. VII. 409. Виносить вона…. гребінку, що коноплі чешуть. Грин. II. 346.

2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». Вас. 171.

3) = Решітка 5. Шух. І. 167.

4) Родъ орнамента въ писанкѣ. МУЕ. I. 190. Ум. Гребі́ночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 323.