Гра́нь, ні, ж.

1) Межа, граница. Саме на грані росте дуб. Лебед. у.

2) Грань, боковая плоскость въ многогранникѣ.

3) Крупные горящіе уголья. Камен. у. ЕЗ. V. 194. Гн. II. 17.

4) = Границя 2, Cetrario islandica L. Вх. Зн. 12.

5) Раст. Sticta. Шух. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 322.