Гра́мота, ти, ж.

1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338.

2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 321.