Грабува́ти, бу́ю, єш, гл.

1) Грабить.

2) Брать движимость за долги. КС. 1889. III. 670. Та беруть жиди, грабують, цінують ні за що. Чуб. V. 1019.

3) Взыскивать подати. КС. 1889. ІІІ. 670.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 321.